Садівник, який вирішив опанувати щеплення плодових чи декоративних культур, неминуче стикається з поняттями «підщепа» і «прищепа». Прищепа — це те, що прищеплюють, а підщепа — відповідно те, на що прищеплюють: рослина, до якої приєднують живець або бруньку потрібного сорту.
Де беруть підщепу? Які взагалі бувають підщепи і в чому між ними різниця? Чи можна виростити підщепу самостійно і як це зробити? Яка підщепа краща? Спробуймо розібратися.
Звісно, цей матеріал не претендує на роль вичерпного посібника — це своєрідна «азбука», адже в межах однієї публікації повністю розкрити тему підщеп неможливо. Моє завдання — допомогти вам зорієнтуватися і зрозуміти, що саме потрібне у вашій конкретній ситуації і яку інформацію варто шукати для глибшого вивчення теми.
Яка роль підщепи і навіщо вона потрібна
Якщо зовсім коротко, то прищепа відповідає за сортові якості майбутньої (щепленої) рослини, а підщепа — за її життєздатність. Підщепа забезпечує кореневу систему, яка добуває живлення і воду, і що ефективніше вона з цим справляється, то краще почувається щеплене дерево чи кущ.
Отже, підщепа має бути пристосована до ґрунтових умов вашої місцевості та, в ідеалі, мати стійкість до несприятливих факторів: посухи або надмірної вологи, складу ґрунту, рівня його кислотності тощо. Від підщепи значною мірою залежить зимостійкість щепленої рослини — це особливо актуально для регіонів з холодними, малосніжними або нестійкими зимами з частими відлигами.
Іншими словами, підщепа має бути досить довговічною, витривалою, добре пристосовуватися до місцевих умов і забезпечувати стійкість щепленої рослини до негативних впливів середовища, характерних для вашого регіону.
Які бувають підщепи і в чому різниця
Підщепи прийнято поділяти на насіннєві та клонові (вегетативні). Насіннєві отримують вирощуванням сіянців із насіння, тоді як клонові — вегетативним розмноженням: живцюванням, відводками, кореневою порослю.
Яка підщепа краща? Однозначної відповіді немає, тому що і в одному, і в іншому випадку є свої переваги та недоліки. Вибір залежить від того, який саме результат вам потрібен, тож слід зважити плюси й мінуси насіннєвих і клонових підщеп стосовно вашого завдання.
Якщо говорити про плодові культури, насіннєву підщепу обирають тоді, коли потрібне сильноросле дерево з потужною, глибокою кореневою системою, стійке до морозів, посухи та інших складних ґрунтово‑кліматичних умов. Клонову підщепу використовують для низькорослих (карликових і напівкарликових) або середньорослих дерев із поверхневою кореневою системою, які можуть рости там, де ґрунтові води підходять близько до поверхні.
Плодові дерева на клонових підщепах раніше вступають у плодоношення, тоді як на насіннєвих зазвичай живуть довше і часто менш вибагливі у догляді. Насіннєва підщепа дає більш невибагливі, але різнорідні за властивостями рослини, тоді як при вегетативному розмноженні саджанці вирівняні за характеристиками і краще зберігають властивості материнської рослини.
Нарешті, виростити підщепу з насіння аматору зазвичай простіше, але це займає більше часу; клонові підщепи часто швидше готові до щеплення, але їх вирощування потребує певних навичок і спеціальних умов.
Де взяти підщепу для щеплення
Варіантів чимало. Підщепою може стати вже наявна у вашому саду рослина: наприклад, росте яблунька, але її плоди вас не дуже влаштовують, а в сусіда є чудовий сорт, і він готовий поділитися живцем. У цьому разі ви перещеплюєте старе дерево, використовуючи його як підщепу.
Можна використати й дикорослі рослини — як правило, вони дуже витривалі й добре пристосовані до місцевих умов, раз уже змогли вижити в природі без догляду. Наприклад, черенки культурної яблуні часто прищеплюють на дички, що масово ростуть на луках чи узліссях.
Нарешті, можна придбати готові підщепи в розсаднику — це часто надійніше, ніж деревце з невідомими властивостями, що виросло в лісі чи полі з випадкового насінини. Ну а для тих, хто любить усе робити сам і контролювати процес від початку до кінця, є лише одне рішення: виростити підщепу власноруч. Це цілком реально, потрібно лише запастися терпінням.
Як самостійно виростити підщепу
Перш за все треба визначитися, яка саме підщепа вам потрібна — це ми вже обговорили, залишилося уточнити ще один важливий нюанс: сумісність культур. Заздалегідь детально вивчіть це питання, щоб щеплення було вдалим, а щеплена рослина — довговічною.
Звісно, в невеликій статті неможливо описати всі тонкощі вирощування підщеп, тож я дуже коротко подам загальну схему, від якої ви зможете відштовхуватися у власних експериментах або для подальшого глибокого вивчення зацікавившого способу.
Як виростити підщепу з насіння
Відібравши достигле, якісне насіння обраної культури, його висівають на заздалегідь підготовлену грядку. Насіння плодових дерев потребує стратифікації, тому найпростіше — посів під зиму: так стратифікація відбувається природно, без вашої участі; при весняному посіві підготовку доведеться провести вдома.
Якщо умови дозволяють, сіянці можна вирощувати і вдома, а вже підрощені рослини висадити в облаштовану в саду «школку» (шкільну грядку). Тим, хто має досвід насіннєвого розмноження багаторічників, це завдання не здасться складним: догляд за сіянцями полягає у розпушуванні ґрунту, прополюванні, поливах і підживленні.
Як самостійно виростити клонову підщепу
Цей шлях, мабуть, буде складнішим, ніж отримати підщепи з насіння. Технології вирощування клонових підщеп різняться залежно від вихідного матеріалу, вашої потреби в підщепах, можливостей та досвіду. З часом, за наявності інтересу, ви опануєте різні варіанти, але починати доцільно з укорінення зелених живців.
Зелені живці заготовляють у травні‑червні і укорінюють у невеликих плівкових парниках. Живці довжиною близько 10 см на 12 годин ставлять у розчин стимулятора коренеутворення, після чого висаджують у вологу живильну суміш. Укорінення триває кілька місяців у умовах підвищеної вологості за температури ґрунту близько 25–30 °C і повітря 22–26 °C.
Пам’ятайте, що укорінення — лише початок: щоб отримати повноцінну підщепу, живці потрібно доростити, пересадивши в школку, і на це піде весь наступний сезон. Водночас не всі культури однаково добре вкорінюються, тож результати можуть відрізнятися навіть за однакової технології.
Якщо ж ви не боїтеся труднощів і любите експерименти, самостійне вирощування підщеп і подальше щеплення стануть для вас захопливим заняттям, а ваш сад поповниться новими чудовими сортами рослин, про які раніше ви, можливо, лише мріяли.