Живцювання – один із найзручніших і найефективніших способів розмноження рослин, який дозволяє швидко отримати багато якісного посадкового матеріалу та зберегти цінні сорти без зайвих витрат. Але успішне укорінення навесні залежить від того, наскільки правильно живці були підготовлені та збережені взимку. Порушення умов може спричинити загнивання, висихання або передчасне пробудження бруньок, тому важливо користуватися перевіреними методами.
Підготовка живців до зберігання
Зберегти живці без втрат можна лише за умови правильної заготівлі. Нарізають їх тільки зі здорових, продуктивних, дорослих (3–10 років) дерев і кущів після переходу рослини у стан спокою. Найкращий час – пізня осінь після перших заморозків або початок зими, коли температура не опускається нижче –5°С. У цей період пагони вже визріли, накопичили поживні речовини та стали стійкими до холоду.
Якщо сад восени не обробляли проти хвороб, живці варто обприскати 2% розчином мідного купоросу або препаратами Абига-Пік, Купролюкс, ХОМ тощо.
Живці нарізають із добре визрілих однорічних пагонів, розташованих у середній частині крони з південного боку. Для винограду оптимальна довжина — 30–40 см, товщина — приблизно як у олівця (близько 7 мм). У смородини, агрусу та декоративних кущів живці можуть бути значно коротшими — 15–20 см. Головне, щоб на кожному було 2–3 міжвузля.
Нижній зріз роблять косим, під брунькою, верхній – прямим, над верхньою брунькою. Живці зв’язують у пучки та маркують водостійкими бирками, щоб навесні легко розпізнати сорти.
Основні умови зберігання живців узимку
Щоб живці залишалися життєздатними, важливо підтримувати умови, у яких вони перебуватимуть у стані спокою:
температура: –1…+5°С
вологість: 65–80%
вентиляція: без герметичного закриття, щоб уникнути плісняви
Способи зберігання живців
1. Зберігання в холодильнику
Підходить для невеликої кількості живців. Їх загортають у вологу тканину або сфагнум і кладуть у пакет із вентиляційними отворами. Зберігають у відділенні для овочів при 2–4°C. Раз на місяць слід оглядати стан: видаляти плісняву, за потреби зволожувати матеріал.
2. Зберігання в підвалі чи погребі
Для великої кількості живців це найзручніший варіант. У підвалі має бути стабільна температура 0–3°C та вологість близько 70%.
Пучки живців прикопують у вологий пісок, торф, опилки або вермикуліт. Субстрат повинен бути злегка вологим, але не мокрим. Раз на 3–4 тижні перевіряють стан і вологість.
3. Зберігання під снігом
Метод підходить для регіонів із стабільним сніговим покривом. Сніг забезпечує постійну температуру близько 0°C.
У затіненому місці викопують яму глибиною 30–35 см, дно вкривають лапником, живці загортають у агроволокно чи капрон для захисту від мишей. Зверху накривають лапником і землею, а взимку – шаром снігу 50–90 см.
4. Зберігання у траншеї (прикопі)
Підходить для нестабільних зим. Викопують траншею глибиною близько 50 см з північного боку ділянки. На дно насипають вологий пісок, укладають пучки живців і повністю засипають піском або опилками. Зверху кладуть шифер для захисту від дощу. У сильні морози можна накрити плівкою.
Для відлякування гризунів використовують опилки, просочені креоліном, дегтем чи карболовою кислотою.
Підготовка до весняного укорінення
Навесні живці оглядають: кора повинна бути гладкою, бруньки – щільно прилягаючими, а зріз – світло-зеленим і вологим. Перед посадкою нижні частини живців варто замочити у розчині стимулятора коренеутворення на кілька годин.